Голос крові

歌詞

Чи бачиш ти вогонь цей? -Це моє серце палає, Пече у грудях назовні рветься, Немає сили терпіти біль, що душу розриває За долю рідного люду, за долю рідного краю!.. Усе, що мали - пропало, пропили, самі занедбали, Все, у що вірили, забули, продали, на шматки порубали... А ті неситі під себе гребуть - їм все мало й мало - Свої чорні справи брехнею прикривають невдало, А люди мовчать - нічичирк, наче впали до сплячки, Чекаючи вдячно чергової подачки. Ярмо поклали на шию, на руки, ноги - кайдани, Ніхто не підійметься, ніхто не повстане. І наші діти, і наші майбутні онуки Новим панам, цілуючи їх нечисті руки, Нас проклянуть у хвилини розпуки За іржаві мечі, за ненатягнуті луки. Дивись, як степом прадавнім летять шалені коні, Як дідова шабля не раз оживає в обіймах долоні, Чуби козацькі спадають на засмаглі скроні І всюди рясно посипані маки червоні. Або здобути, або вдома не бути, Але не здатися, але не заснути! І не піддатися впливу липкої отрути, Яка стримує душі, яка в'яже, оплутує. Та скільки можна? Дивитися боляче, Як ви поволі вмираєте, Бога молячи. Самі вирішуйте, що далі - недоля чи Життя привільне у світлі сонячнім. Сини та доньки, нарешті будьте готові Почути голос предків, почути голос крові! Вони покличуть вас, міцні й гонорові, Словами віри, словами надії, словами любові! Ти чуєш спів? Це лунає пісня похідна - Виряджає синів на бій країна рідна. А хто в запіллі лишився одразу й не видно - Чи вірний пес, чи зрадлива єхидна. Понаплодилося всіляких зверхників та радників, Брехливих, продажних та інших зрадників. Постав шакала стерегти стадо биків - Не стерегтиме та ще й наведе голодних вовків. Кому можна вірити, кого варто славити, Хто здатен не сплавити, не підставити? Хто пройде з тобою до кінця від початку, Не продавши тебе за нікчемну тридцятку? Забуті герої лікують отримані рани, Нічого не просять, хай навіть дуже погано, А різна ницість і нечисть не вилазить з екрану, Будує гіпотези, виношує плани... Я вірю, я знаю, що рано чи пізно Мій рід старовинний підніметься грізно! І міцно стисне кулак свій залізний, Змете все гниле, що налипло й налізло! І коли вщухне вогонь, притупиться біль за втратами, То не війна, а любов закони писатиме. І діти щасливі з мамами й татами Ростимуть мудрими і багатими! Та скільки можна? Дивитися боляче, Як ви поволі вмираєте, Бога молячи. Самі вирішуйте, що далі - недоля чи Життя привільне у світлі сонячнім. Сини та доньки, нарешті будьте готові Почути голос предків, почути голос крові! Вони покличуть вас, міцні й гонорові, Словами віри, словами надії, словами любові! Та скільки можна? Дивитися боляче, Як ви поволі вмираєте, Бога молячи. Самі вирішуйте, що далі - недоля чи Життя привільне у світлі сонячнім. Сини та доньки, нарешті будьте готові Почути голос предків, почути голос крові! Вони покличуть вас, міцні й гонорові, Словами віри, словами надії, словами любові!