Розмова з Махатмою

歌詞

Ледве йшов пильним шляхом, Дивлюсь, сидить старий Махатма. Підійшов та кажу таке Я йому: "Добрий день, старий Махатмо. Хай твій могутній дух живе лагідно Біля заводів Всесвіту". Він мені. Відповів таке, що я мало що зрозумів. Чи, може, він спав, чи, може, він розмовляв із зірками, Чи розмовляв зі мною мовою птахів або трави? Я йому: "Скажи ме-ме-мені, Вчителю, Дві краси Світу: Місяць та Сонце Мають інколи зустрічі? Чи?" Він мені. Подарував таку усмішку, такий струм добра, Що навкруги заспівали птахи, А в душі моїй наче грянув казковий хор Смарагдових цвіркунів та польоту золотих бджіл. Я йому: "Гура! А скажи ме-мені, джерело добра, Хто перший вийде до Захмареної Брами, Славетний чиновник, чесний сім'янин Або щирий господар?" Отаке спитав я його. Він мене. Він мене, таки, вбив глибиною відповіді, Що я не міг дихати, не міг відчувати ніг, Не міг почути течії Ганга, не міг дивитись у вічі Гурі Та й не міг більш стояти й розмовляти. Обернувсь та й пішов собі пильним шляхом. Мудрий Махатмо! Хай будуть вічні твої слова, Що відновлюють душу.