Я не вірю, що прийде відрада Безутішного глузду мого. Тому серце моє Стине, мов кам'яне У безоднях сумління мого. Більше я не вірю, не знаю, Не сплю, не страждаю, Дивлюсь як зітхає Сумління серця мого. Я негайно споруду поставлю Непорушного сенсу мого, Але серце моє Стине, мов кам'яне, Невідома будова його.