Понад полем іде, Не покоси кладе, Не покоси кладе - гори. Стогне, стогне земля, Стогне море, Стогне та гуде! Косаря уночі Зустрічають сичі. Тне косар, не спочиває, Й ні на кого не вважає, Хоч і не проси. І мене не мине, На чужині зотне, За решоткою задавить, За решоткою задавить, Хреста ніхто не поставить І не пом'яне. Не благай, не проси, Не клепає коси. Чи то пригород, чи город, Мов бритвою, старий голить Усе, що даси. Мужика, й шинкаря, Й сироту-кобзаря. Приспівує старий, косить, Кладе горами покоси, Не мине царя. І мене не мине, На чужині зотне, За решоткою задавить, За решоткою задавить, Хреста ніхто не поставить І не пом'яне. Понад полем іде, Не покоси кладе, Не покоси кладе - гори. Стогне, стогне земля, Стогне море, Стогне та гуде! Косаря уночі Зустрічають сичі. Тне косар, не спочиває, Й ні на кого не вважає, Хоч і не проси. Не благай, не проси, Не клепає коси. Чи то пригород, чи город, Мов бритвою, старий голить Усе, що даси. Мужика, й шинкаря, Й сироту-кобзаря. Приспівує старий, косить, Кладе горами покоси, Не мине царя. І мене не мине, На чужині зотне, За решоткою задавить, За решоткою задавить, Хреста ніхто не поставить І не пом'яне.